Свято осені

Ведучий 1.

Добрий день, шановні гості!!!
Ведучий 2 .

 Ми раді вас бачити в цьому святковому залі.
Ведучий 1.

 За вікном уже відлетіли у вирій останні журавлині ключі, в прощальному танку кружляє багряне листя, облітаючи з дерев.

Надворі осінь. Прекрасна чудова пора.

Ведучий 2.

 Красива, багряна, золотокоса осінь розмалювала чарівним пензлем все  навкруги: ліс , поля, став, садок.
Ведучий 1.

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: - Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
Ведучий 2.

А листя просить : - Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони пють надкльовані горіхи.
А що їм чорним ? чорним все одно.

Ведучий 1.

У небі чистому така бездонна просинь – 
Воно безмежне і кінця нема.
У рідному краю співає пісню осінь,
А пісня та і ніжна, і сумна.
Ведучий 2.

Чарівна й ніжна пісня від любові.
Сумна від того, що краса пройде.
А ту ж красу не передать у слові.
Вона у кожне серденько дійде.

Ведучий 1.

Вересень. Назва дев’ятого місяця року пов’язана з вересом — вічнозеленою рослиною, широко розповсюдженою на Поліссі. Пахучі суцвіття вересу розпускаються в серпні й цвітуть аж до кінця жовтня. Проте найпишніше рожево-бузкові квіти вкривають піщані пагорби, торф’яники та соснові бори саме у вересні.

Ведучий 2.

Проте були й інші народні назви. У давньоруській мові  вересень спершу звався “роєн", “ревун” і “харев”. Це тому, що голосно перегукувалися олені. Пізніше його назвали “сівнем” - період сівби зернових, та “маїком” - од зеленої озимини, що “маїла”, тобто зеленіла на полях. У давнину селяни поспішали повністю обсіятись озиминою до 14 вересня-то був перший день Нового року. Проте за народними уявленнями, осінь остаточно вступала у свої права з 14 жовтня, на Покрову.

Ведучий 1.

Назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї зодяглися в найпривабливіший — жовтогарячий колір. Місяценазва «жовтень», як стверджують давні джерела, була відомою ще за Київської Русі. У народі десятий місяць року називали також “хмурень”, “зазимник”, “листопадень”.

Ведучий 2.

Одначе найточнішою можна вважати народну назву жовтня - «весльник». Той, хто добре обізнаний з традиційною вкраїнською обрядовістю, достеменно знає, що починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий». 

Ведучий 1.

Листопад. У давнину його називали “братчини”. Це від давнього обряду, що звався “братчина”. Його справляли в листопаді. Якщо сусіди хотіли заприятелювати між собою, то купували в пасічників бджолиний рій. З весни до осені гуртом доглядали його. Зібраний мед ділили порівну. На це свято збиралися сім’ями, гуляли, чи, як казали в наброді, браталися.

Ведучий 2.

Досить цікавими є регіональні назви листопада - «напівзимник», «ворота зими», «грудкотрус», «листопадень», «падолист»; останні два значення стосуються західноукраїнських говорів, але вони у давнину означали закінчену дію, себто «листя, котре вже опало» . 

Ведучий 1.

Це місяць, для якого в знадобі і віз, і сани. Тільки ось для коней це чи не найтяжча пора року. Тим і кажуть: на Симеона-Юди боїться кінь груди». З цим днем, який припадає на передостаннє число місяця, і пов'язують прихід зими, бо листопад — вересню онук, жовтню син, - а зимі рідний брат!

Ведучий 2.

Прикмети

-         Осінь ясна - зима холодна.

-      Якщо багато павутиння і шпаки не поспішають відлітати, осінь буде тривала.

-      Опалий лист лягає долілиць - на теплу зиму і добрий наступний урожай.

-      Якщо виросли шишки на ялинах знизу - на ранні морози, а зверху - на ранній кінець зими.

-       Якщо поросли високі бур’яни, то зима буде сніжна, з частими завірюхами.

-         Польові миші переселяються восени до людських жител - на сувору зиму, а навесні - на мокре літо; як болотяні миші влаштовують поверх купини гнізда - на мокру весну й часті повені.

-         Швидкий, дружній падолист - на сувору зиму.

-         На горобині й дубі багато плодів - чекай суворої зими.

-         Пізній листопад - до суворої і затяжної зими.

-         Комарі у листопаді - м’яка зима.

Ведучий 1.

Прислів’я про осінь

Весна багата на квітки, а осінь - на сніпки.

Осінь збирає, а весна поїдає.

Восени й горобець багатий.

Осінь усьому рахунок веде.

Восени ложка води, а цебер бруду.

Восени день блисне, а три кисне.

Осінь на рябому коні їздить.

Листопад вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат.

В осінню пору - птиця з двору.

Ведучий 1.

Народний календар

18 вересня -побачивши, що журавлі відлітають, люди кричать їм услід: “Колесом дорога!”

Ведучий 2.

14 жовтня - Покрова.

У народі кажуть: настали жнива-лежить баба нежива, а прийшла Покрова - стала баба здорова! Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

Ведучий 1.

29 жовтня - стригли овець.

11 листопада - говорили: “На Федора Студита стало холодно й сердито”. Цього дня прилітали дошкульні зимові вітри.

Ведучий 1.

Ознаки осені

Вересень

Якщо журавлі відлітають до 11 вересня, буде рання зима.

14 вересня ясний день - осінь буде погожа і тепла.

Саме у вересні наступає унікальне природне явище - кілька днів поспіль у повітрі пливуть срібні ниточки павутиння. Цю пору в народі звуть “бабиним літом”.

Вересневий час - сім погод у нас: сіє, віє, гріє, туманіє, холодніє, гуде ще й згори йде!

Ведучий 2.

Жовтень

Помітно оголюються дерева, в дібровах замовкає пташиний згук, ставки та озерця вкриваються бляшаним падолистом.

Ведучий 1.

Листопад

Листопад уриває дня , а накликає ночі.

У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, непривітним. Природа налаштовується на зимовий спочинок.

Ведучий 1.

Завітала осінь до нас в Україну,
Одягла в червоне намисто калину
Бо ж вкраїнська осінь - 
Це пишні жоржини, айстри різнобарвні,
Горішки ліщини, буряки цукрові,
Кукурудза стигла, гарбузи медові,
Різні повидла, варення, соління,
Гриби в маринаді...
Тобі, щедра осене, всі у нас раді:
І білочка в лісі, і в садочку квіти,
І горобчик в полі, і дорослі й діти.

Вірші

Летять у теплий вирій останні журавлі,

Та навесні повернуться до рідної землі.

У наш озерний, сонячний,

У наш пшеничний край.

І я сказав журавлику:

- Мене не забувай!

Небеса прозорі, мов глибінь ріки.

Падають, як зорі, з явора листки.

А над полем нитка дзвонить, як струна,

Зажурилась квітка - чує сніг вона.

Матінка Осінь полями іде,

Трійко хлоп’ят за собою веде:

Вересень, Жовтень старшенькі,

А Листопад ще маленький.

Вересень каже: “На полі, в гаю

Я подарунки усім роздаю:

Повні грибів мої жмені,

Яблука маю в кишені”.

Жовтень говорить: “А я, погляди,

В жовту одежу вдягаю сади,

З мряки заслону розстелю,

Сонце вкладу у постелю”.

А Листопад: “А я з тихим плачем

Землю поллю безконечним дощем,

Листя стрясу з деревини,

Вистелю гори й долини”.

Матінка Осінь полями іде,

Трійко синочків за руку веде.

Дивляться діти з кімнати:

“Час нам Зиму зустрічати!”

Таня в осені просила:

“Розмалюєш небо синім,

А рожевим хмарочки,

Щоб були, мов квіточки?”

Осінь гіллям шурхотіла

Й малювала небо сірим.

Сіра стежечка на схилі,

І сіренькі горобці.

Мабуть, осінь розгубила

Кольорові олівці...

Непомітно з’явилася осінь –

День коротшим стає щодоби,

Глянь: берізки уже злотокосі

І в дубів багряніють чуби.

Вже у теплі краї відлетіли

Сонцелюби - дзвінкі журавлі,

Не страшні їм тепер заметілі

На далекій південній землі.

Вчора ще дзвеніли коси

В гаю на лужку.

Нині ж там стоїть вже осінь

В жовтім кожушку.

Я до неї у долину

Вибіг із воріт,

Придивився: то ж калина

В золоті стоїть!