Випускний вечір

В шкільній оселі свят завжди багато, 

Де музика лунає, чути спів,
              Але у нас сьогодні надзвичайне свято –
              Ми проводжаємо своїх випускників!

Останній дзвінок

Шкільне подвір’я забуяло цвітом.
Яка чарівна і тривожна мить!
Для когось - вкотре,
А для випускників - востаннє
Сьогодні шкільний дзвоник продзвенить.

День вишиванки

19 травня 2016 року

У світі все починається з мами

Ніхто не забутий, ніщо не забуто

Минають роки, відлітають у вічність. Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: "Ніхто не забутий, ніщо не забуто".

Під хрест Твій стаю, Спасителю мій милий

Хресна дорога

Мій біль - Чорнобиль

Минуть десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі. Кажуть, час лікує, затягує рани. Неправда. Нічого він не лікує. Просто біль відходить кудись глибоко в серце, приживається там, освоюється, і нікуди від цього не дінешся.

Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо нині. І хочеться, щоб більше ніколи і ніде у світі не повторилося подібне лихо.

Триста літ поволеньки пролине –

Стронцій розпадеться і помре,-

На новому полі неодмінно

Час його, мов попіл, приоре.

Час очистить Прип’ять незглибиму,

Оживуть і луки і сади,

Та Чорнобиль вічно берегтиме

Хрест своєї чорної біди.

Вічно буде пам’яттю судити

Тих, хто розп’яли його в огні,

І з ребра, що стронцієм пробите,

Кров його тектиме по мені.

Чорнобиль атомний. Він, мабуть, зникне після того, як ми витравимо в собі Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана. І не відшукати нам слова – художнього і публіцистичного, що вгамує її біль.

День вчителя

«Спасибі вам, що ви на світі є,

що сієте добро, як щедрий колос»

Жовтневі квітнуть небокраї,

Гаптує лист мережний осінь

І сонце, ясно посміхнувшись,

Голубить тиху, срібну просинь.

Сьогодні якось особливо

Дзвіночок кличе срібнозвучний;

В осінній день  усмішок повен,

Видзвонює врочисто й гучно.

Свято у школі для нас і  для вас.

Ми щиро любимо, вчителі, усіх вас.

Вчителько наша, добра і строга,

Любим дивитись ми в очі твої.

Стелиться з дому до школи дорога,

Мова твоя, як дзвінкі ручаї.

Різдво Пресвятої Богородиці

Ведучий 1.

Різдво́ Пресвято́ї Богоро́диці, або Мала́ Пречи́ста — релігійне свято християнської церкви на честь Богородиці Діви Марії, матері Ісуса Христа, що є одним з дванадесятих свят. Святкується щороку  21 вересня. У цей день підкреслюється, що Божа Мати є великою праведницею, помічницею і заступницею людей, покровителькою сільського господарства, яка народженням Христа зробила перший крок до вічного спасіння усіх людей.

Свято першого дзвоника

Хід свята
Звучить святкова музика. Всі класи збираються і шикуються перед школою. Музика затихає, виходять ведучі.

Ведучий 1.

Україно! Мій коханий краю,
Мати наша рідна і свята!
Небо синє над тобою маю,
Медом диха нива золота.

Ведучий 2.

Ми з тобою завжди, Україно,
Ми з тобою завжди повсякчас,
Поки б’ється в грудях серце вірне
І допоки в душах жар не згас.

Ведучий 1.

Вже минуло літо променисте,
І дзвоник знов до школи кличе нас.
Тут все святково, гарно і врочисто
В щасливу путь і в добрий час!

Ведучий 2.

Розквітають посмішки навколо,

Радісно луна веселий сміх.

Це моя найкраща школа

Зустрічає школярів своїх.

Ведучий 1.

Знову свята радісні хвилини,

Безліч вересневих привітань.

Здрастуй, школо! Ненька-Україна

Нас вітає всіх із святом Знань!

випускний вечір

Сценарій випускного вечора

Ведучий 1.

Звучить у школі  вальс, він знову кличе нас.
І  знову ми несем до школи квіти.
А сонце золоте всміхається до вас,
Дарує ласку сонячного літа.

Ведучий 2.

Доброго дня, шановні друзі! Сьогодні в нас найурочистіше та найвеличніше свято – ми проводжаємо в життєву дорогу наших дев’ятикласників – випускників 2016 року.

Останній дзвінок

Ведучий 1.

День сьогодні такий незвичайний:

Встало сонце, умите в росі,

Скликав в школу нас дзвоник останній

І зібрались на свято усі.

Ведучий 2.

Шкільне подвір’я забуяло цвітом.
Яка чарівна і тривожна мить!
Для когось - вкотре,
А для випускників - востаннє
Сьогодні шкільний дзвоник продзвенить.

Мій біль - Чорнобиль

26 квітня! В ніч із забуття
Йде страшне створіння – атомне дитя.
Суть його безкровна і зіниць нема
І уста безмовні, і душа німа.
Вирвавшись на волю з мороку ночей,
Вже калічить долі і батьків й дітей.
Виродок – створіння ціль страшну таїть
Поглина сумління, душі нам двоїть.
Простяга до серця щупальця страшні
І вселяє муки, муки неземні.
Присипляє мозок посвистом глухим
Стронцієву дозу сипле, наче дим.
26 квітня! Люди не проспіть!
Атомне століття раною горить.
Кличе кожне серце
стати з злом на боротьбу,
Щоб зустріли внуки вранішню зорю.